Хотіла би сказати кілька слів про українських дітей, позбавлених батьківського піклування.
В Україні 102 000 дітей по дитбудинках та інтернатах! Вони почувають себе самотньо без батьківського піклування. Як допомогти їм? Дарувати подарунки? Так, це потрібно. Але найбільше вони потребують теплоти.
Як дати їм цю теплоту? Найкраще це можуть дати прийомні батьки.
Причина такої кількості дітей в дитбудинках та інтернатах в тому, що українці не відчувають, що вони повинні нести відповідальність і допомагати іншим живим створінням, які потрапили в скруту. Радянська держава привчила, що турбота про людей, які перебувають в скруті – це справа держави. Але держави нема! Її утворюють самі ж люди! Якби хоча б кожна п’ятисота сім’я взяла одну дитину, то дитбудинки і інтернати зникли б! Так є в розвинутих країнах. Там, якщо знаходять дитину, відразу поміщають її тільки в прийомну сім’ю, бо державних закладів просто нема. Вони непотрібні, там всіх дітей відразу розбирають.
Я особисто мрію одну дитину народити, а одну або двох взяти в прийомну сім’ю. Якщо Бог дасть. До речі, держава непогано стимулює прийомні сім’ї – 1 000 гривень на одну дитину дають (а ось якщо оформити усиновлення - грошей не дають або дають мало). Раджу і вам про це задуматись.
Детальніше про це можна почитати в книжці «Приемные ангелы» Наталії Міщенко. Ця жінка, успішна севастопольська бізнесвумен, маючи свого хлопчика, всиновила двох дівчат і написала про це книжку. Я її на волонтерських засадах розповсюджую по київських магазинах, може ще хтось надумає всиновити дитину. Книжка є у мене. Також про неї можна тут почитати: http://www.usinovlenie.org/
