вівторок, 25 грудня 2007 р.

Книжка Далай-Лами


Хотіла би розказати вам про книжку Далай-Лами "Искусство быть счастливым", прочитання якої я вважаю найважливішою подією в своєму житті.

Ось як вона потрапила мені в руки. В першій половині 2007 року у мене була найгостріша за все життя душевна криза, пов’язана з хворобою шлунку, яку я не могла ніяк вилікувати. Причинами цього були наша жахлива медицина і моя нелогічність в діях. Що я не робила, краще не ставало. Це перейшло в таку депресію, що я плакала щодня, інколи – кілька разів в день. Одного дня депресія дійшла до того, що я плакала кілька годин підряд, навіть тоді, коли готувала чи розраховувалась на касі в магазині. Пішла посидіти до Дніпра, і тут зі мною сталось щось таке, що можна порівняти хіба що з "Матрицею", коли Нео ковтнув червону таблетку і зрозумів "реальні розклади". Відчуття було, мабуть, найгостріше за все життя.

Якимось загадковим чудом через три дні мені в руки потрапила книжка Далай-Лами і Говарда Катлера "Искусство быть счастливым". Я просто побачила її в подруги на полці. Що цікаво, в ній говорилось про речі, які я сама зрозуміла
три дні тому, сидячина на березі Дніпра.

І з того часу мені стало настільки краще! Життя з темно-сірого перетворилося на світле, і продовжує бути світлим вже більше, ніж пів року. І це після пів року хвороби і депресії! Як результат, я майже вилікувалась, тому що прочистився розум, і я логічніше підійшла до лікування. Я змінила роботу з нелюбої на ту, якою завжди хотіла займатись – в благодійній організації. Зник давній комплекс. І ще купа корисних змін. Та що там казати…


Це не релігійна книга, а щось типу психологічної . Успішний американський психолог прийшов до Далай-Лами взнати прості рецепти щастя. Просто цей психолог завдяки свої діяльності помітив, що традиційна психологія далеко не завжди може допомогти людині, і прийшов до Далай-Лами взнати, як можна швидко змінити своє життя на краще.

В принципі, в книжці – основні буддиські ідеї, але подані так, що це зрозуміло західному читачу. Взагалі, коли Далай-Ламу спитали, як він вважає, буддизм – це релігія чи філософія, він відповів: «По-моєму, буддизм – це здоровий глузд». І я так вважаю. Книжка написана ну дуже просто, психолог задає прості питання, а Далай-Лама дає прості відповіді.

Я розумію, можливо, книжка не покращить ваше життя так відразу, як це сталось зі мною. Може, у мене просто були передумови сприйняти це і втілювати в життя. Але спробуйте!

Скачати можна тут
http://elinahealthandbeauty.com/Books/dls.htm

Вегетаріанство

В цій статті я говоритиму про лактоововегетаріанство – це коли людина їсть рослинну продукцію, молочні продукти і яйця, оскільки розуміюсь в цьому виді вегетаріанства.

Дуже раджу Вам подивитись фільм "Гамбургер без прикрас" (короткий 14-хвилинний фільм можна безкоштовно скачати з сайту vita.org.ru, посилання справа)

Для мене дуже великим відкриттям було взнати, що вегетаріанство більш корисне для здоров’я, ніж невегетаріанство.
Чому великим? Тому, що якби я знала про це, то стала вегетаріанкою ще в 2000 році, але весь цей час я жила з думкою, що така їжа неповноцінна.

Те, що вегетаріанство корисніше, вже багато років тому довели західні медики. Ви досі можете почитати в українських дієтологів, що вегетаріанство шкідливе, але це викликано ефектом запізнення, про який я говорила в статті про українську медицину.

Отже, є три причини стати вегетаріанцем.

Етична

Тварина не хоче помирати через вбивство. Так само, як і ми. Для мене це основна причина вегетаріанства.

Взагалі, мої батьки і бабусі пробують довести мені, що м"ясо і рибу треба їсти, але вони забувають, що самі виховали в мені таке ставлення до тварин. Змалку мене вчили: "Ніколи не муч живе!", "Все живе хоче жити", "Не можна мучити навіть комашок" і т.д. Тобто просто так вбивати не можна, а для їжі і одягу - можна. Але хіба для їжі і одягу - це не "просто так"?

Навколишнє середовище

М’ясо-рибна промисловість серйозно шкодить навколишньому середовищу. Тварини викидають в атмосферу багато парникових газів, забруднюють води. Крім того, вирощування м’яса – неефективне перероблення рослинної продукції. В 70-их роках в США бестселером стала книга американської аспірантки, в якій доводилось, що якби американці зменшили споживання м’яса всього на 10 відсотків, то за рахунок рослинної їжі, яка б вивільнилась, можна було б нагодувати всіх голодуючих всього світу.

Здоров’я

Вегетаріанці в середньому значно здоровіші, ніж не вегетаріанці. Вживання тваринної їжі значно підвищує ризик серцево-судинних (найчастіша причина смерті) та ракових захворювань. Я знаю це не лише з наукових даних. Моя бабуся і дідусь все життя їли багато м’яса та сала і думали, що цим роблять собі добро. Але дідусь помер, не доживши навіть до 65 років. Лікарі казали, що його судини просто забились холестерином. У бабусі теж проблеми – тиск реально доходить до 270! Подібний спосіб харчування – результат безграмотності і неосвідченості українців.

Взагалі в розвинених країнах в середньому 5 % вегетаріанців і веганів. А всього на Землі приблизно 15 % вегетаріанців!

Не обов’язково знати сучасні наукові дані, щоб розуміти, що в м’ясі і рибі немає незамінних речовин. Достатньо згадати, що цілі нації – індійці та деякі африканські нації завжди були вегетаріанцями в абсолютній своїй більшості. Хіба могло так багато людей протягом віків доживати до глибокої старості без незамінних речовин – білків, вітамінів та мінералів? І не просто доживати, а славитись здоров’ям та довголіттям.

Ви можете почитати прекрасну статтю з приводу харчування вегетаріанців і веганів. Там вся інформація наведена на основі світових наукових досліджень

http://www.vita.org.ru/veg/veg-health/position-ada.htm

Розвінчання міфів.

Я сама вегетаріанка, тому я знайшла цю інформацію, щоб бути впевненою у своєму здоров’ї, а тепер передаю цю інформацію Вам.

М’ясо треба їсти, щоб в організм поступали білки.

Білків багато навіть в зернових та картоплі, не кажучи вже про молочні продукти, яйця, гриби, бобові, соєві продукти та горіхи. Подумайте, свиня, щоб наростити м’ясо, харчується тільки рослинною продукцією.

Зі шкільного курсу біології ми знаємо, що білок може перетворюватись в організмі на жири та вуглеводи. Саме так і відбувається в організмі м’ясоїдів. Вони їдять м’ясо, в якому багато білка. Але цей білок організму отримувати не обов’язково, йому достатньо білка з рослинної їжі. А білок м’яса просто перетворює на вуглевод і, як результат, просто на енергію (хто пам’ятає з біології схемку з АТФ). Хіба ж це раціональна трата ресурсів, якщо для того, щоб виростити цей кілограм м’яса, було потрачено 10 кг рослинної продукції?

Існує 20 амінокислот, з них 9 незамінних (організм їх не виробляє, вони поступають тільки з їжею). Всі вони є в рослинній продукції, і ця інформація вже є навіть в Вікіпедії. Ось посилання http://en.wikipedia.org/wiki/Essential_amino_acid Ось частина статті з Вікіпедії.

All essential amino acids may be obtained from plant sources, and even strict vegetarian diets can provide all dietary requirements, although most vegetarians may not be so thorough. Some believe that careful monitoring of nutrient levels is important in strict vegetarian diets, but there are virtually no cases of protein-deficiency among populations consuming adequate calories. The only common cases of protein-deficiency occur among populations that are chronically undernourished.

(короткий переклад: всі незамінні амінокислоти є в рослинній продукції).

Ще одним відкриттям було для мене взнати, що м’ясо не настільки багате білками, як ходять чутки. Насправді в крупах від 10 % білку, наприклад, в гречці 12,6, а в макаронах – 12,5 %. При цьому в свинині… 13, 8% білка! Тобто майже стільки ж, як в гречці і макаронах. Тепер мені буде що відповідати татові на слова «А як же білки?». В інших видах м’яса цієї складової не набагато більше. Якщо білка 20 % - то це вважається м’ясо, в якому дуже багато білка, але частіше його менше 20 %.

В м’ясі – залізо, а в рибі – фосфор.

Цих речовин багато і в інших продуктах, у вегетаріанців при нормальному харчуванні не виникає анемії або інших хвороб через недостаток цих мікроелементів.

Про те, де міститься фосфор

http://animal-rights.org.ua/forum/lofiversion/index.php/t276.html

Нижче - витяг зі статті

Содержание фосфора в 100г продукта:
Рыба - 250мг (Усваивается около 175мг)
Фасоль - 540мг (Усваивается около 216мг)
Овсяная, перловая, ячневая гречневая крупы - 350мг (Усваивается около 140мг)
Горох - 320мг (Усваивается около 135мг)
Хлеб - 200мг (Усваивается около 80мг)

А также фосфор содержится в количестве от 60 до 100мг в ягодных культурах, орехах, петрушке, капусте, моркови, чесноке, шпинате.

Про те, де міститься залізо http://oglyadach.com/news/2005/12/16/47137.htm

Нижче - витяг зі статті

продукт - розмір порції - к-ть заліза(mg)
гов’яжая печінка - 85гр - 7.5
печінка курчати - 3 невеликих шт. - 7.4
висівки - 1/2 стакана - 6.2
пшоно - 1/2 стакана - 6.0
молюски - 85гр - 5.2
устриці (сирі) - 85гр - 4.8
курага - 85 гр - 4.0
свиняча відбивна - 85гр - 3.3
біфштекс (з пісного м'яса) - 85гр - 3.0
печені боби - 1/2 стакана - 3.0
мигдаль - 57 гр - 2.7
сливовий сік - 1/4 стакана - 2.6
проростки пшениці - 28 гр - 2.5
зелена квасоля - 1/2 стакана - 2.1
сливи - 5 великих - 2.0

У мене просто дибом волосся стає, коли я думаю, як багато людей думають, що треба їсти рибу і м’ясо і , бо «там фосфор і залізо»! Скільки тварин помирає через такі упередження!

Для об"єктивності скажу, що основні речовини, з якими можуть виникнути проблеми, це вітаміни B12 і D. Але більше їх нестача характерна для веганського харчування (коли люди не їдять також молочних продуктів і яєць), якщо не вживаються додатково ці вітаміни. Крім того, дефіцит вітаміна B12 характерний також для багатьох невегетаріанців. Дефіцит вітаміна D легко попередити, якщо людина буває на сонці.

Наші предки здавна їли м’ясо.

Уявіть, як багато середній селянин їв м’яса, коли не було холодильника. Хіба вони могли собі дозволити хоча б раз в місяць зарізати свиню? Спитайте своїх стареньких бабусь, в кого вони ще залишились. А в нас як їдять м’ясо? Кожного дня. Отже, наші предки дуже рідко їли м’ясо.

М’яса коли поїси, то довго не хочеться їсти.

Можливо. Але хіба це може бути виправданням жорстоких вбивств тварин? Хіба не можна просто їсти частіше?

Чоловікам треба їсти м’ясо.

… До чого тут стать? Хіба у жінки інший обмін речовин? Ми що, інший вид?

Обійтись без вбивства тварин неможливо. Наприклад, щодня ми вбиваємо мільйони бактерій.

Але ж бактерії не відчувають болі, адже у них немає нервової системи, а тварини, яких їдять – відчувають. А ось мурашок в квартирі я намагаюсть не вбивати, просто робити так, щоб вони не розмножувались.

Тварин для того і вирощують, щоб ми їх їли.

Є батьки, які продають своїх дітей на донорські органи – сама бачила зйомки. Такі батьки теж могли б сказати: «А ми дітей спеціально для цього народили!» Тоді можна сказати у відповідь: «А чи не краще взагалі не народжувати живе створіння, щоб воно потім не мучилось?»

В дикій природі тварини теж вбивають один одного.

Так. Я сама спостерігала, як котеня грається з мишкою – дає їй втекти, а потім знову ловить. Жорстока смерть, чи не правда? І все одно звірі вбивають майже завжди для їжі. Але ж ми, люди, наділені тим, чим не наділені звірі – співчуттям. Ти більше, що наш організм побудований так, що нам не потрібно їсти плоть.

Від того, що я не з"їм тварину, їх менше вбивати не стануть.

Якщо за рік ви не з"їсте 200 тварин, то в вашому місті трішечки впаде попит на тварин. В результаті, за рік з"їсться припустимо не 10 000, а 9 800 тварин і їх наступного року трішки менше завезуть у ваше місто, а перед цим трішки менше вб"ють. Якщо ж кількість вегетаріанців виросте до 5 відсотків, як в цивілізованих країнах, то уявіть, скільки тварин будуть невбиті!

Для того, щоб виконувати тяжку фізичну працю, необхідно їсти м’ясо.

Взаємозв’язок між фізичними здібностями споживанням м’яса не доведений. Вегетаріанцями є тенісистка Мартіна Навратілова, олімпійський чемпіон з легкої атлетики Карл Л’юіс, баскетболіст Денніс Родман і інші спортсмени. Крім того, вегетаріанцями є Наталі Портман, Річард Гір, Пол Макартні, Далай-Лама і безліч інших відомих людей.

Мій досвід.

Я стала вегетаріанкою півтора року тому. Стала почувати себе не гірше, а набагато краще. Щоправда, це не лише через вегетаріанство.

Після пів року вегетаріанства зробила загальний аналіз крові – все добре. Гемоглобін 122 при нижній межі 110. Після 9 місяців знову робила аналіз, гемоглобін 126.

Крім того, я не ношу шуб і дублянок.

Відразу відповім на запитання, як моя родина ставиться до того, що я вегетаріанка. Чоловік мене підтримує, його мама теж майже вегетаріанка вже 15 років. Він різко зменшив споживання м’яса і риби, їсть їх дуже мало.
В сім’ї я м’яса, риби, креветок і інших живих створінь, ясне діло, ні для кого не готую. При мені такого всього вже теж не готують.
Мама ставиться до цього з розумінням, бо брат теж був 2 роки вегетаріанцем. Тато пробував мене переконати антинауковими доводами типу «тобі ж родити!», але я розказала йому наукові факти, і йому не було як далі сперечатись.


Ставлення українських дієтологів до вегетаріанства.

Якщо Ви поцікавитесь, то помітите, що українські дієтологи негативно ставляться до вегетаріанства. Виникає питання: чому західна наука довела користь вегетаріанства, а наша його заперечує? Як каже мій гастроентеролог Пучков, немає сенсу доводити закон Ньютона в кожній країні.

Причини дві. Перша – наші лікарі часто не знайомі з досягненнями західної медицини. Вони не мало користуються інтернетом і не дуже рідко хто знає англійську. В дієтології тут ситуація не унікальна, цій темі присвячений майже весь розділ мого блогу про українську медицину.

Але ситуацію ускладнює іще одна причина: вони як особистості, а не як лікарі, не хочуть визнати, що смерть цих тварин не має сенсу, що вони самі їдять живих створінь, яких насправді їсти не потрібно.

З цього приводу у мене був сумний курйоз. Я пішла до авторитетного дієтолога – к.м.н. Наталії Міхньової. Вона ніби читає іноземну літературу, їздить на міжнародні конференції. Вона мені сказала, що так, вона не проти вегетаріанства, воно може бути збаланстованим. Це було в середу 26.12.07

В п’ятницю 28.12.07 я зустрілась з вегетаріанцями і розказала, що нарешті є грамотний дієтолог, який погоджується з корисністю вегетаріанства. Мене похвалили і дали статтю про вегетаріансто в недавньому номері журналу «Time Out». Але в ньому я побачила статтю цього дієтолога, яка швидше переконувала проти вегетаріанства, ніж за.

Так що якщо ви читаєте статтю, що вегетаріанство взагалі шкідливе, не вірте, а щодо певних фактів, перевіряйте кожен факт в англомовному інтернет-просторі. Я завжди спробую відшукати Вам необхідну інформацію, якщо Ви не знаєте англійської.

Отже, в м’ясі і рибі немає незамінних речовин. Якщо ви не хочете припинити вживати тварин, то ви можете хоча б зменшити споживання м’яса і риби, їсти свиню, а не курку (щоб отримати 100 кг м’яса, треба вбити набагато більше курей, ніж свиней), їсти менеш цього всього на свята («Кому весілля, а курці смерть»). Зробити хоча б якісь кроки на шляху до вегетаріанства – в ваших силах!

Як вижити в умовах української медицини

Оскільки текст великий, я виділила основне жирним шрифтом, щоб той, кому лінь все читати, зрозумів основні ідеї.

В Україні існує дуже недосконала медична система. Причиною цього є те, що лікар не несе жодної відповідальності за своє лікування. Його не можна ні судити (в судовому процесі експертами виступають інші лікарі, які завжди «прикривають» своїх колег); немає медкомісій, які б контролювали діяльність лікаря; немає обов’язкової перевірки кваліфікації лікаря; лікарі не борються за клієнтів, тому що медицини некомерційна; їх ніхто не звільнить, бо головний лікар не знайде заміни – зарплата мала; немає дієвих Національних протоколів, тобто єдиних стандартів лікування. Можна було б зробити такий експеримент: терапевт усім, хто приходить до нього з симптомами простуди, протягом пів року виписує послаблююче. Я впевнена: лікарю за це НІЧОГО не буде.

На мою думку, впровадженню Національного протоколу заважає така річ. Якби він був введений, держава мусила б забезпечити як мінімум всі можливості діагностики хвороб, а у неї на це немає грошей.

Звідки я це знаю? На жаль, зі свого гіркого досвіду. Я 10 місяців лікувала розлад шлунку, обійшовши 11 лікарів, які лікували шлунок (останні 2 виявились професіоналами, тому я вже, на щастя, поки що не лікуюсь, Боже допоможи).

Ці лікарі без проблем дозволяють собі нести, що прийде в голову. Нижче я описую деякі з їхніх злих витівок.

Грубі помилки лікарів, які я відчула на власній шкурі.

1. Гастроентеролог з Київського діагностичного центру поставила мені діагноз «реактивний панкреатит» без жодного дослідження підшлункової. Знаєте, як приємно жити з таким діагнозом і щодня думати, що підшлункова не працює? Насправді вона виявилась абсолютно здоровою. Але мені ще пощастило. Моїй подружці Ірі сказали, що в неї панкреатит, і стали капати капельниці з трьох препаратів, від яких їй стало дуже погано. А потім, коли вона правильно обстежилась, виявилось, що підшлункова у неї абсолютно здорова.

2. Гастроентеролог з Рівного Базюк не направила мене на аналізи на бактерію Helicobacter Pylori і не про лікувала її. Це при тому, що я вже кілька місяців мучилась з тим, що в нашій медицині називається «гастрит», а насправді це гастропатія. При цьому я втратила 10 кг за кілька місяців, тиск був 90 х 60, слабкість така, що я на табуретці не могла сидіти, а коли медсестра вводила в судину шприц, щоб взяти кров, кров не тягнулась, так слабо текла по тілу. Ця гастроентеролог дозволила собі сказати, що «цю бактерію придумали фармацевтичні компанії, щоб видурювати з людей гроші». І це при тому, що досліджено, що ця бактерія викликає приблизно 90 % раків шлунку, язв, гастритів, диспепсій! Це доведено десятками дуже авторитетних досліджень і більш ніж 15-річною практикою. Але наші лікарі мають свою «приватну думку». Звичайно, вони ж робили десятки досліджень на тисячах пацієнтів, вони ж мають незаперечні наукові аргументи! Та нічого вони не мають, такі слова викликані «ефектом запізнення». До речі, саме після вилікування цієї бактерії у мене і наступило значне покращення.

Хочу сказати, що гастроентерологія – це точно не єдина галузь медицини, де наші лікарі мають «приватну думку», яка відрізняється від тої, яка прийнята в цивілізованій медицині. Західні лікарі, а разом з ними і населення, знають, що вегетаріанство більш корисне для здоров’я, і тільки наші кричать: «А як же білки і залізо?!» Ну, тут хоча б можна здогадатись, чому вони так кричать: лінь переходити на вегетаріанство. А ось чому вони заперечують роль Helicobacter Pyloriце якась зла загадка.

3. Ця ж лікар дала мені, цитую, «100 % гарантії», що я «на пів року забуду про проблеми зі шлунком після того, як пройду курс лікування в Моршині». Я потратила 400 доларів, але, звичайно ж, ні про що не забула, тільки додалась іще одна проблема – печія. Хіба ж їй шкода моїх грошей?


4. Ця ж лікар приписала мені пити ферментні препарати, хоча підшлункова моя виявилась повністю здоровою.

5. Ця ж лікар призначила мені препарат «Еглоніл», який за дією подібний до транквілізатора, в дозі, яка вдвічі перевищує потрібну, та ще й не на ніч, а вранці. Після цього я ходила, як в тумані, навіть лежати було важко. Коли я пожалілась на це, вона сказала: «Ну так відміняй його!». Хоча насправді цей препарат був мені потрібним, просто в іншій дозі.

Ви можете подумати: де Іра відкопала такого непрофесійного лікаря? Ні, ця лікарка вважається однією з найкращих в Рівному! До неї стоять черги в прямому значенні цього слова. Просто у людей не дуже є вибір в Рівненській області, а також розуміння, що таке хороший лікар, а що таке – поганий.


6. Лікар з Мар’юк з Моршина призначила антихелікобактерний курс з антибіотиком метронідазолом, який може призвести до серйозних проблем з печінкою. Цим препаратом вже взагалі стараються не лікувати.

7. Коли її колега Фурманюк з Моршина, яка сидить в сусідньому кабінеті, побачила це, вона сказала: «І хто це тобі таке виписав? Метронідазол тобі пити не варто!» І… призначила мені антихелікобактерний курс, який складається всього з двох препаратів, а не з трьох, як це потрібно. Коли я поцікавилась, а чи вб’є це бактерію, вона відповіла: «Повністю!». Звичайно ж, вона так, які лікар Базюк, робила десятки досліджень на тисячах пацієнтів і має незаперечні наукові аргументи. Помітьте, що лікарі, які сидять в сусідніх кабінетах, мають абсолютно різний на найважливішу річ в гастроентерології – лікування бактерії
Helicobacter Pylori.

8. Лікар Мар’юк з Моршина накричала на мене і сказала, що мені треба до психіатра, коли побачила, що я вже просто плачу з відчаю в її кабінеті.

9. Жодна з лікарів за 9 місяців лікування не провела належного знищення цієї бактерії.

10. Жодна з лікарів за 9 місяців лікування не розібралась, а чи дотримуюсь я правильної дієти.

11. Жодна не порадила вести щоденник, в якому я записую, що мені підходить, а що ні.

12. Лише одна надала список продуктів, які можна їсти, і то продиктувала, а не дала роздрукований.

13. В ході лікування я помітила, що в ЖОДНІЙ лікарні України:
А) не робиться дихальний тест для перевірки, а чи знищилась вище згадана бактерія після лікування антибіотиками, хоча існує 10 % вірогідності, що навіть при правильному лікуванні вона не знищиться. На практиці це відбувається так. Люди тратять на діагностику і лікування від сотні до кількох сотень гривень (для регіонів це серйозні гроші, пів зарплати). Думають, що вона у них вилікувалась. При цьому у кожного десятого бактерія залишається і робить свою темну справу. Адже, впевнена, практично нікому лікар не каже: «Щоб перевірити, чи вбилась у Вас ця бактерія, їдьте в Київ і платіть 250 гривень за дихальний тест».
Б) не робиться аналіз Еластаза 1 для визначення зовнішньо секреторної функції підшлункової залози. Я знаю, що існує ще один, менш досконалий тест, але і його мені в жодному місці не робили, тому я не знаю, чи хоч він застосовується.

А ще один мій знайомий розказав, що приїхав в Трускавець лікувати теж гастроентерологічні проблеми. Пішов до чортирьох лікарів, і всі чотири... поставили різні діагнози! Оце прикол! Один з цих лікарів взагалі на нього не подивився, просто виписав ліки, втупившись в папери.

Цей знайомий, працюючи в керівництві серйозної фармацефтичної фірми, спілкується з тисячами українських лікарів, і він про більшість з них такої ж думки, як і я.

І це лише частка тих фактів, які я знаю про українську медицину.

Все вищесказане не стосується двох моїх останніх лікарів – професора Передерія В’ячеслава Григоровича і лікаря Пучкова Костянтина Сергійовича з київської клініки BYK. Це просто щастя, що в нашій країні існує справді європейська клініка з лікування гастроентерологічних хвороб.

Хоча і вона не без недоліків. Перша лікарка, до якої я потрапила в цій клініці, приймала мене 3 хвилини, не розпитала про дієту, не зробила досліджень на вище згадану бактерію. Це ще раз доводить, що нікому не можна беззастережно довіряти, всіх потрібно перевіряти власною головою, навіть якщо ви прийшли в найкращу в Україні клініку.

Після походу до цієї чергової некомпетентної лікарки спасло мене те, що в клініці я купила книжки професора Передерія, які і показали мені, як діяти далі. Якщо у Вас зараз є гастроентерологічна хвороба, раджу почитати ці книжки. Написані дуже просто, після їх прочитання складається розуміння, як лікуватись. Саме їх прочитання стало поворотним моментом, після якого я почала адекватно лікуватись. Їх можна купити в клініці BYK або взяти почитати у мене.


Перед тим як потрапити в
BYK, я вирішила так: буду пробувати всі методи лікування, які існують. Почну з тих, які видаються більш ефективними, і якщо вони не будуть допомагати, буду пробувати інші, рухаючись від більш ефективних до менш ефективних. Перші три позиції списку виглядали так:
1) Офіційна медицина
2) Гомеопатія
3) Фітотерапія.

Але, на щастя, допоміг мені перший же пункт. Я вирішила: щоб точно знати, що офіційна медицина безсила, треба пролікуватись якнайкращим способом. Пішла в BYK – і вийшло, поки що до наступних пунктів нема потреби переходити. Побачимо, як далі буде, Боже допоможи!

Взагалі, біда того, що кожен лікар говорить свою власну, неповторну ахінею в тому, що вони дезорієнтують. Уже не знаєш, кому вірити, кому ні, і чи існує якесь адекватне лікування. Отже,

Якщо ви серйозно хворієте, Вам варто пам’ятати таке:

1) Треба спробувати толково пролікуватись за допомогою офіційної медицини. Для цього потрібен нормальний лікар. Але в нашій медицині царює щось подібне до анархії. Світові здобутки не враховуються. Лікарі не знають англійської і не користуються Інтернетом. А якщо їм навіть на блюдечку приносять, як потрібно лікувати, вони не обтяжують себе зайвою інформації: а для чого напружуватись? Адже про бактерію
Helicobacter Pylori їм не раз казали, але вони на це просто забивають з незрозумілих нікому причин. Не всі пацієнти, так як я, мають доступ до Інтернету, хороших фахівців. Вони просто не завжди можуть оцінити, чи правильно їх лікують. Проте це робити обов’язково треба. У всіх вище описаних випадках розум підказував, що лікар робить щось не те. Адже я читала про свою хворобу, і просто по логіці видно. В наступному розділі я описую свій метод пошуку і перевірки лікаря.


2) Потрібно пам’ятати, що в лікарнях інколи просто не існує належних діагностичних можливостей. Лікар може знати, що при таких-то симптомах треба робити такий-то аналіз. Але він Вам про це не скаже, тому що в даній місцевості цей аналіз просто не робиться. Це стосується, наприклад, Еластази 1 і дихального тесту на бактерію, про які я говорила вище. Якби лікарі казали мені, що ці аналізи треба зробити, то я б принаймні знала, що мені треба шукати можливості зробити ці аналізи. Але мені про це ніхто не казав.

3) Потрібно читати про свою хворобу хороші книги, які враховують світові здобутки. Я не кажу, що потрібно займатись самолікуванням, ні! Але потрібно бути на певному рівні, щоб мати змогу оцінити лікаря.

4) Особисто я, якщо якісь серйозні проблеми зі здоров’ям у мене чи в близьких, буду шукати найкращого в Україні фахівця. І не має значення, що за його прийом потрібно інколи заплатити 100 доларів. Перш ніж я потрапила до нормальних фахівців, я потратила більше 1 000 доларів. Про нерви, час і пів року без роботи по стану здоров’я я вже не кажу. Всім потрібно добре усвідомлювати, в якій країні ми живемо – напівафриканській, і то в Африці багато країн більш розвинуті, ніж наша.

5) Є сенс відразу шукати лікаря сусідніх, більш розвинутих країнах. Наприклад, в Варшаві. Тому що я не впевнена, що в інших галузях медицини в Україні існують такі хороші клініки, як
BYK в гастроентерології.

6) Лікуючись, потрібно пам’ятати, що не варто чекати, що лікар обов’язково вилікує, адже медицина не всесильна. Але потрібно вимагати, щоб лікар зробив все, що він може.

Мій метод пошуку лікаря.

Зараз я виробила свій власний метод пошуку хорошого лікаря в Україні. Фактично, я проводжу повноцінне розслідування, як слідчий, який хоче з"ясувати якісь факти. Починаю з того, що вводжу в яндексі ключові слова і шукаю клініку або інтернет-сторінку лікаря. Інколи треба спробувати повводити різні ключові слова, доки знайдеться потрібна інформація. Коли читаю сторінку, оцінюю таке:

- Авторитет лікаря, його здобутки, дипломи, участь у конференціях;

- Ті ж факти про клініку.

Якщо знаходжу підходящу клініку, то часто йду до найдорожчого лікаря, до професора. Вам не обов’язково іти саме до найдорожчого, але я вже дую на холодне після того, як обпеклась на гарячому. Якщо я не впевнена в компетентності лікаря, я передзвонюю йому і не соромлюсь поставити запитання. Наприклад, я недавно дзвонила до дієтолога і казала: «Я вегетаріанка. Чи знаєте Ви, що вегетаріанство більш корисне? Чи знаєте Ви, дефіцит яких вітамінів виникає у веганів?» Цей дієтолог не міг дати відповіді, тому я до нього не пішла. (Звичайно, не завжди доречно дзвонити лікарю, треба дивитись по ситуації)

Перевіряти лікаря треба також під час консультації. Я роблю це так:

- записую факти, які він мені сказав (в тому числі на диктофон), і оцінюю, чи є вони досить логічними і як вони співвідносяться з тим, що я вже знаю (наприклад, якщо лікар не призначає якогось аналізу, який є обов’язковим в певній ситуації, я вже роблю висновок, що лікуватись в нього не буду, тому що це дуже груба помилка);

- дивлюсь на загальну культуру проведення консультації.

Насправді дуже багато можна взнати, проаналізувавши ті факти, як в нас є і які ми можемо знайти в книжках та Інтернеті. Ще один приклад. Ми з сім’єю бачили, що в лікаря Базюк просто десятки пацієнтів за день, тому що вона працює в державній лікарні, в якій всім плювати на її загруженість. Логічно, що такий лікар не може приділяти достатньо уваги кожному пацієнту і саморозвитку. Це вже був сигнал, щоб шукати іншого лікаря, але ми не оцінили цього факту. В результаті – кілька сотень дарма витрачених доларів і велика кількість хвилювань.

Не бійтесь потратити час, щоб подумати своєю головою, поритись в інтернеті, почитати книжки, записати факти на папірчику і проаналізувати їх! Згадайте, скільки часу нам потрібно було, щоб вивчити арифметику в перших классах. Невже ми не можемо потрати час і зусилля, в десятки разів менші, щоб вилізти з цього всього?


Багато хто шукає лікаря по знайомих. Але цей метод видається мені прийнятним,але значно гіршим, тому що не факт, що ваш знайомий адекватно оцінив компетенцію лікаря. (Лікар Базюк теж була нашою знайомою, але лікувала мене відповідно до своїх звичайних методів). В принципі, знайомому можна задати запитання: «Чому ти вирішив, що лікар компетентний? Можеш мені детально пояснити?»

Не варто орієнуватися лише на вік і досвід лікаря. Лікарю Пучкову, який мені допоміг – 26 років, але незрівнянно кращий за всіх тих дурних тіток, вибачте мені.

Отже, шукаючи лікаря і лікуючись, потрібно застосовувати всю свою логіку і важливі рішення лікаря перевіряти, звіряючись з тим, що написано в інтернеті.

Якщо Вам потрібен справді хороший лікар, то я вже знаю таких:

- невропатолог

- гастроентеролог

- гінеколог

- лор

- терапевт

- інфекціоніст

- гомеопат

Якщо ж Вам потрібен хтось інший, можете звернутись до мене, я вже натренована в цьому ділі, крім того, у мене є знайомі дуже хороші лікарі, і, якщо що, можна їх спитати.

Я думаю так. Хоч у мене не раз крали дорогі речі (мобільний телефон, рідкокристалічний монітор, гроші), шкода від цих крадіжок не йде в жодне порівняння зі шкодою, яку спричинили мені злочинні українські лікарі. А які могли бути наслідки всього цього! Адже всі 10 місяців я жила з сильним хвилюванням. Моя двоюрідна тітка померла в віці 32 років від раку шлунку. Залишила трьох дітей, найменшому з яких було 4 роки. Це при тому, що так званий гастрит у неї продовжувався всього пів року. А у мене хвороба тривала довше, і я знала, що у мене існує так звана «генетична обтяженість». Це коли в когось з рідні були подібні хвороби, які закінчились летально.

Пережила я багато, навіть сумнівалась інколи, скільки ще проживу. Було таке враження, що взагалі нічого не можу їсти. А треба було небагато: підібрати з лікарем дієту і пропити антибіотики. Після всього пережитого дуже хочеться допомогти іншим, хто переживає подібне. Як я можу це зробити? Поширюю книжки Передерія, розказую про свій досвід і про клініку.

Взагалі, цивілізована медицина - це страхова медицина, як це робиться на Заході. Прикол от в чому. Коли ви хворієте, страхова компанія направляє до лікаря і платить за все. При цьому, з одного боку, кваліфіковані спеціалісти компанії слідкують, щоб вам не призначили зайвих аналізів і лікування, бо платити-то їй з власної кишені, з іншого - слідкують, щоб всі необхідні аналізи і ліквання ви отримали, бо компанії не вигідно, щоб люди хворіли, особливо довго і безрезультатно лікувались. Тому що коли ідеш в клініку в Україні, складнувато, не будучи спеціалістом, визначити, а чи справді потрібні всі ці аналізи на 300 у.о.? Але і відмовитись боїшся - а раптом щось важливе пропустиш. Тому, хто має можливість користуватися послугами страхової медицини - користуйтесь. В цьому є ще той плюс, що з"являється відчуття впевненості (хоч якесь), можна менше заощаджувати "на чорний день", а більше тратити, наприклад, на благодійнсть :)

Можливо, вам здалось, що я ідеалізую європейську медицину. Насправді я ідеалізую те, що нам треба втілювати в медицину світові підходи (вони формулюються і з американських досягнень, і з китайських, і з інших), особливо шляхом впровадження протоколів лікування. І щоб досягнути цього, я би віддала багато часу і зусиль.

Отже, будьте пильні і пам’ятайте, що про вас в цій країні не подумає ніхто, якщо ви самі про себе не подумаєте і не проборетесь.

Багато я тут наговорила, але не знаю, як скоротити текст, жодну інформацію не можу викинути. Якщо ви хворієте, прочитали це все і все одно інформація не допомогла – звертайтесь до мене, подумаємо разом, думаю, позитивні результати це дасть.

І ще одне. Для мене вдале лікування стало можливим після того, як прочистились розум і логіка. Це сталось після того, як мені в руки потрапила книжка Далай-Лами «Искусство быть счастливым»

Корисні речі

Хотіла би розказати про речі, які роблять моє життя легшим і безпечнішим.

Газовий балончик.

Я думаю, його потрібно носити всім, тому що ми живемо в країні, в якій складна криміногенна ситуація. Чому б не мати його з собою завжди?
Я вибрала балончик «Кобра 1-Н» і усім членам своєї сім’ї купила по такому балончику.Він виробляється в Україні. Діюча речовина – алгоген. Ця речовина широко застосовується в світі, наприклад, американською поліцією. Балончик діє на відстані в середньому 2 метри, спричиняє задишку і сильне печіння в очах. Але, наскільки я розпитувала у виробників, він безпечний, тобто не спричиняє незворотних змін у здоров’ї. Діє також проти собак.
Цей балончик значно кращий, ніж Терен, тому що Терен може не подіяти, а тільки роз’ярити нападника.
Коштує приблизно 35 гривень. Є ще такий же струменевий балончик, але я вибрала аерозольний, тому що у відповідальний момент боюсь струменевим (тонкий спрямований струмінь) не потрапити в очі нападнику. Потрібно пам’ятати, що якщо користуватись аерозольним в ліфті, то цей газ потрапить в очі також тому, хто захищається.
Носити його завжди потрібно в правій кишені, що в складній ситуації можна було інстинктивно його вийняти.

Кухонний таймер.

Він спрощує приготування їжі як мінімум в два рази, тому що не потрібно весь час думати, щоб їжа не вибігла, не пригоріла.
Наприклад, як я готую гречку. Поставила на плитку, включила таймер – 3 хвилини, і пішла займатись своїми справами. Коли таймер запікав, я підходжу – а гречка вже кипить. Ставлю ще на 30 хвилин , потім підходжу – а гречка вже готова. І не потрібно сидіти на кухні, щоб з нею чогось не сталось.
Кухонні таймери продаються в гіпермаркетах.

Пароварка.

"Прєлєсть" цього приладу в тому, що робота по приготуванню страви закінчується чисткою і нарізанням овочів (саме їх я щодня готую в пароварці). Вони готуються швидше, ніж при варці. Не потрібно "стояти біля мартена", пароварка сама вимкнеться. Прилад ідеально підходить тим, хто веде активний спосіб життя і не готовий поселитися на кухні.

Приготовані овочі поливаю олією або кидаю масло, солю – і дуже смачно. І корисніше: по-перше, вітаміни менше втрачаються в овочах; по-друге, олія термічно не оброблюється і зберігає свої поживні властивості.

Отже, переваги такі: поклав - і пішов; готує швидше; готує корисніше.

Ціна – приблизно 150-250 гривень.

Побутова хімія.

Побутова хімія, якою користується середньостатистична сім’я, досить шкідлива. І для нас, і для навколишнього середовища. Ці товари містять фосфати і ПАР (російською - ПАВ), про них багато є в Інтернеті.
Але вихід є. Наша сім’я користується товарами двох фірм:
Frosch (продається в Космо і ДЦ) і Amway (продається через мережу агентів). Ці товари набагато ефективніші, ніж різні Fairy і Gala. Наприклад, Loc від Amway. Рідина безпечна для здоров’я і навколишнього середовища, навіть вазони нею поливати корисно. А як відмиває поверхні! Ви знаєте, як важко відмити мікрохвильову пічку, коли там все засохле? Але Loc миє просто чарівно! За свою безпечність, ефективність і перевіреність досвідом (Loc на ринку вже кілька десятиліть) цей товар отримав спеціальну нагороду ООН. Коштує 55 гривень, але вистачає дуже надовго! По собі знаю.
Рідина для миття цієї ж фірми "Dish Drops" також чудово миє, і вистачило мені попередньої пляшки на 7 з половиною місяців.
Або апельсинове молочко німецької фірми
Frosch. Виготовлене з апельсинової шкірки і мармурової пудри, а миє ванну ефективніше, ніж Domestos. І знаєш, що здоров’ю не зашкодить. Коштує 11 гривень.
Порошок для прання я використовую Amway або дитячий, наприклад, Альонка. Він також досить безпечний для тіла і навколишнього середовища, і гарно пере.

Окуляри з антибліковим покриттям.

При користуванні ними значно менше болять очі при роботі на комп’ютері. Принципу роботи так і не можу зрозуміти, але вони діють. Коштують самі скельця і робота приблизно 300 гривень, плюс оправа. Але воно того варто. І мій чоловік, і свекруха ними також користуються. У мене окуляри – без діоптрій, тільки з антибліковим покриттям, але можна і з діоптріями зробити.

Фурнітура до мобільного телефона.

А ось тут я хочу розказати не про те, чого в мене нема. У мене нема пристроїв Hands free і Blue tooth. Вони дуже шкідливі, особливо Blue tooth. При їх використанні випромінювання телефона поступає через вухо прямо в мозок завдяки тому, що сигнал передається не по повітрю, як це відбувається, коли ми тримаємо трубку біля вуха, а через тверду матерію. Про це мало де пишуть, бо виробники телефонів – глобальні корпорації, які дуже ефективно контролюють ЗМІ. Про шкоду цих пристроїв я прочитала в англомовній статті, і була в шоці!
Та і взагалі по мобілці намагаюсь багато не «тріпатись». Рідко коли говорю більше 5 хвилин. З тієї ж причини – шкідливе випромінювання телефона. Також небажано, щоб під час розмови телефон торкався до вуха - як і у випадку з фурнітурою, шкідливе випромінювання потрапляє в голову через тверду матерію.

Іонізатор

Це пристрій, який робить так, що в кімнаті набагато легше дихати. Особливо він ефективний зимою, коли немає можливості залишати вікна відчиненими на ніч.
Ми з чоловіком помітили, що якщо ввімкнений іонізатор, ми висипаємось краще.

Морозильник


Ми його використовуємо для того, щоб запасатися фруктами і овочами на зиму. Я знаю, що в таких фруктах і овочах зберігається більше вітамінів, ніж в свіжих привозних типу апельсин.
Також морожені фрукти та овочі можна зараз купувати в магазині. Такі фрукти і овочі заморожуються через кілька годин після збору, і це зупиняє руйнування вітамінів. Головне, щоб ці продукти не розморожувались і повторно не заморожувались перед вживанням.
При консервації з термічною обробкою (типу маринування) залишається мало вітамінів. А ось соління і квасіння - корисне.

Прийомна сім’я

Хотіла би сказати кілька слів про українських дітей, позбавлених батьківського піклування.

В Україні 102 000 дітей по дитбудинках та інтернатах! Вони почувають себе самотньо без батьківського піклування. Як допомогти їм? Дарувати подарунки? Так, це потрібно. Але найбільше вони потребують теплоти.


Як дати їм цю теплоту? Найкраще це можуть дати прийомні батьки.


Причина такої кількості дітей в дитбудинках та інтернатах в тому, що українці не відчувають, що вони повинні нести відповідальність і допомагати іншим живим створінням, які потрапили в скруту. Радянська держава привчила, що турбота про людей, які перебувають в скруті – це справа держави. Але держави нема! Її утворюють самі ж люди! Якби хоча б кожна п’ятисота сім’я взяла одну дитину, то дитбудинки і інтернати зникли б! Так є в розвинутих країнах. Там, якщо знаходять дитину, відразу поміщають її тільки в прийомну сім’ю, бо державних закладів просто нема. Вони непотрібні, там всіх дітей відразу розбирають.

Я особисто мрію одну дитину народити, а одну або двох взяти в прийомну сім’ю. Якщо Бог дасть. До речі, держава непогано стимулює прийомні сім’ї – 1 000 гривень на одну дитину дають (а ось якщо оформити усиновлення - грошей не дають або дають мало). Раджу і вам про це задуматись.

Детальніше про це можна почитати в книжці «Приемные ангелы» Наталії Міщенко. Ця жінка, успішна севастопольська бізнесвумен, маючи свого хлопчика, всиновила двох дівчат і написала про це книжку. Я її на волонтерських засадах розповсюджую по київських магазинах, може ще хтось надумає всиновити дитину. Книжка є у мене. Також про неї можна тут почитати:
http://www.usinovlenie.org/

середу, 19 грудня 2007 р.

--